МЯУ-МЯУ кристаллы Абаза

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Е, братухи, я вам сейчас расскажу просто жесть, как я один раз купил закладки и отжигал с миксом, а потом еще и девку тащил в парк. Поймете, наркоманы, че тут сказать - химик душу проронил!

Начну с того, что давно уже не выпил по-настоящему. Какие-то там алкогольные приколы, это не для меня. Я решил добавить разнообразия в свою жизнь и купил себе стаф. Не, ну какой же кун наркоман без своего драгоценного стафа? Так что меф считай заложен в меня навсегда.

Нашел я крутого миксера, который поставлял нам закладки прямо под домом. Легкий договорняк, и у меня в кармане уже был мой самый наркозависимый друг - мефедрон. И вот наконец-то настал долгожданный день выхода на улицу и погружения в свой эйфорический мир.

Знаете, братва, какое дело - меф в голову высадился, и все вокруг начинает казаться каким-то невероятным. Прогуляться в парк - это целое приключение для моего отупелого мозга. Хотя, справедливости ради, я был не один. Решил взять с собой девку - так, для красоты. Хотя она тоже не против подзаработать пару бабок на свою следующую порцию. Вот такая вот у нас романтика, наркоманы.

Пошли мы с девкой в парк, а там уже здорово пахло зеленью и свежим воздухом. Нет, не так пахло. Это в моей голове так пахло цветами и окрестности стали сказочными. Стояли театральные маски, разноцветные фонари, всякие инсталляции. Говорят, называется "фестиваль искусств", ну да ладно, для меня все это - просто вау-вау.

Мы решили просто погулять по всем этим фигням, наслаждаясь каждым моментом. Отпили еще пару заезженных банок "Ред Булла", чтоб mефа активизировать. Девка говорит: "Братан, ты хоть знаешь, че вообще колется?" Я ей отвечаю: "Да ладно тебе, стаф стафом, вот ты хорошая". И не надо было приставать, я же ее всего лишь взял погулять, как будто она особенная.

Прошли мы целый круг, пощекотались толпой народу и смеялись до слез. Миксы и мефедрон делают свое черное дело, а мы улетаем в далекие галактики. Не, ну вы себе не представляете, какой кайф!

Хотя, братва, все это говорить можно, а вот потом начинается мутация. Изначально я здорово ампутировал реальность, и теперь мне было необходимо просто выпилить все, что находится перед глазами. И я это сделал - высадился на измену и пошел куда глаза глядят. Все вокруг меня стало черным и бесконечным.

А потом нам попалась какая-то группа молодых личностей - инди-рокеров, готов и прочих каминг-аутников. Подошли они ко мне с какими-то подозрительными предложениями. Говорят, хотят потусоваться с нами.

Ну, что я вам скажу, каминг-аутники оказались вполне нормальными и даже веселыми ребятами. Мы зажигали вместе, как одна большая семья наркоманов. Девка с ними тоже хорошо поладила и даже стала чуть помешана. Это я уже узнал, когда мы вернулись в свою квартиру и она потребовала мефедрон прямо сейчас.

Так что, братва, вот такая вот история. Как-то прикольно рассказывать, но потом вспоминаешь и понимаешь, что это просто дни безумия. Но, знаете, я и сейчас, когда все это выговорил, чувствую некую ностальгию. Как говорится, "старые блудят".